Перші глядачі вражено вітали виставу «Ассо та Піаф» та вінницького Горобчика 22 жовтня 2004 року. 20 років життя однієї зі сторінок життя світової легенди, француженки Едіт Піаф у репертуарі театру.
Перечитавши п’єсу Олега Миколайчука-Низовця, режисерка Таїса Славінська замислилась над постановкою вистави, адже саму Едіт побачила в такій же тендітній смаглявій Оксані Бандурі, її невгамовну сестру Симону – у Жанні Андрусишеній. А хто ж легендарний продюсер Ассо? То, безумовно, галантний Валерій Прусс! Микола Чуча – ніби зійшов зі світлини директора мюзик-холу «АВС» Мітті Голдіна! Згодом до нього приєднався й Анатолій Вольський. Працювати над створенням історичних персонажів завжди відповідально. Переглядали безліч відео та фото, зачитувалися спогадами. Зрозуміло, що найскладніше було Оксані Бандурі. Вона ретельно вивчала її життя, аби зрозуміти й відчути саму Піаф. Дізнавшись, що заради коханого католичка Едіт прийняла православ’я, вирішила піти до церкви не лише за благословенням, але й, поставивши поминальну свічку, звернутися до самої Піаф, щоб та дозволила увійти в її життя.
З кожним сезоном вистава набувала все більш яскравіших фарб. Їй аплодували на гастролях та фестивалях, її стоячи вітали в Кутаїсі. За 20 років виросло нове покоління глядачів, яке не просто спостерігає за професійною грою акторів, але й замислюється над становленням особистості, яка підкорила своїм талантом світ. Попри драматичні моменти життя, непростий характер, любовні перипетії, втрати, вона залишалася дужим Горобчиком, крихіткою Піаф. Перемогла Едіт Піаф! Заворожила глядачів й Оксана Бандура! Віват!