21 листопада 1910 року за старим стилем відкрився у Вінниці стаціонарний театр. Уявімо ту мить: початок ХХ століття, 1910 рік. А у місті над Бугом, за проєктом видатного архітектора Григорія Артинова, постає будівля у стилі модерн, оснащена передовою на той час технікою та оздоблена з особливою вишуканістю. Це була подія, на яку чекали містяни, і яка стала культурним проривом, визначивши театральну історію міста, а згодом і області. Першою виставою, яка з’явилася на сцені нового театру, став «Затоплений дзвін» за п’єсою Ґергарта Гауптмана, драматурга, творчість якого високо цінувала Леся Українка.
Театр продовжує вписувати нові сторінки в свою історію, зберігаючи повагу до минулих поколінь, які віддано служили храму Мельпомени, пам’ятаючи й першу свою творчу очільницю Тетяну Лентовську.
4 грудня, вже за новим стилем, ми зіграли на честь нашого 115-річчя знакову виставу, міф з прадавніх часів «Лісова пісня» за драмою Лесі Українки, від головної режисерки театру, н.а.України Таїси Славінської.
З привітальним словом до глядачів і колег звернувся директор театру Іван Педорук, керівниця літературно-драматургічної частини Світлана Фицайло та заступниця директора з виховної роботи Вінницького фахового транспортного коледжу Світлана Онуфрійчук. Нехай знову оживає Мавка у голосах лісу та світлі легенд, що не старіють з часом!
